Сьогодні, 21 листопада, Україна відзначає День Гідності та Свободи. Цього дня, рівно 8 років тому, почався Євормайдан, який кардинально змінив свідомість нашого народу. І я повстав. Душа спитала – доки?! Втопили край у підлості і злі. І я сказав: чужинці, дайте спокій, Не сійте зради на моїй землі. Уже і так насіяно. Вродило. Вже не бере ні плуг, ані коса. А ми ще є, І то найбільше диво, Що цей народ іще раз воскреса. Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає I рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну Вона, як і ти, була в мене одна.
